Клавір: історія, значення та еволюція музичного терміна
Походження терміна “клавір”
Що таке клавір? Термін “клавір” походить від німецького слова Klavier і мав декілька значень у музичній сфері. У XVII—XVIII століттях його використовували як узагальнену назву для струнних клавішних інструментів, таких як клавесин, клавікорд та ранні форми фортепіано. Ці інструменти мали клавіатуру, яка давала можливість виконавцю механічно видобувати звук.
З розвитком музичної термінології, “клавір” почав означати клавішну музику загалом або ж її нотний запис для виконання на будь-якому клавішному інструменті. Натомість у сучасній німецькій мові слово Klavier означає фортепіано. В деяких історичних контекстах “клавір” може охоплювати всі клавішні інструменти, крім органа.
Клавір у музиці епохи бароко та класицизму
У період бароко (1600–1750) клавір став одним із провідних інструментів у камерній та сольній музиці. Саме в цей час були створені визначні клавірні твори:
- Йоганн Себастьян Бах – “Добре темперований клавір”. Цикл прелюдій і фуг, що розкрив можливості використання рівномірної темперації, і дав змогу виконувати музику у всіх тональностях.
- Доменіко Скарлатті – сонати для клавіру. Яскраві віртуозні твори, які поєднували барокову виразність із технічними нововведеннями.
- Гендель – клавірні сюїти. Складаються з танцювальних частин, відображаючи стиль епохи.
У XVIII столітті клавірні інструменти зазнали значних змін, що призвело до витіснення клавесина та клавікорда новаторами, такими як фортепіано.
Відмінності між клавесином, клавікордом та фортепіано
Різноманітні види клавіру мають унікальні характеристики:
- Клавесин. Звук досягався за допомогою пташиного пера або плектра, що щипав струну. Характерне звучання, але без можливості динамічного контролю.
- Клавікорд. М’якше звучання у порівнянні з клавесином, можливість змінювати динаміку звуку. Популярний для домашнього музикування.
- Фортепіано. Інноваційний інструмент, створений у XVIII столітті Бартоломео Крістофорі, яке поєднало переваги клавікорда та клавесина, з можливістю регулювання гучності звуку.
“Добре темперований клавір” Йоганна Себастьяна Баха
“Добре темперований клавір” Й. С. Баха – це два зошити, кожен із яких містить 24 прелюдії та фуги у всіх тональностях мажору та мінору. Цей цикл є основоположним не лише для клавірної музики, а й для музичної теорії загалом. Завдяки цьому твору з’явилася можливість грати у всіх тональностях без значних змін звучання інтервалів.
“Добре темперований клавір” зберігає своє значення як обов’язковий елемент репертуару піаністів і ключ до розуміння клавірної музики.
Роль клавіру в музиці XIX–XX століття
Популярність фортепіано у XIX столітті призвела до певного звуження терміна “клавір”. Терміни використовувалися в нотних виданнях, особливо у клавірних партитурах для аранжування масштабних творів для домашнього виконання.
Клавірні переклади симфоній та опер ставали все більш популярними і дозволяли любителям музики насолоджуватися великими творами без залучення оркестрових ансамблів.
Клавір у сучасній музиці
Сьогодні термін “клавір” використовують рідко, однак він дотепер зберігає своє значення:
- Музикознавство. Використовують термін для позначення клавішної музики в історичному контексті.
- Нотні видання. Клавірні аранжування оркестрових творів все ще видаються в деяких країнах.
- Академічна музична освіта. Термін використовується для позначення партитур для клавішних інструментів у навчальних закладах.
Клавір – історична назва для клавішних інструментів й важливий елемент європейської музичної культури. Від бароко до сучасності він відігравав ключову роль у розвитку музики та виконавської практики. Термін “клавір” поступово вийшов з ужитку, але його значення залишається в історії музиці. Завдяки впливовим композиторам, таким як Бах, Моцарт і Бетховен, клавірна музика продовжує надихати нинішніх музикантів і дослідників.
